“А пам’ять священна…” – 73 -ї річниця визволення Луцька

Ця дата завжди буде для нас днем молитовної пам’яті про мільйони загиблих, які стали жертвами однієї з найжахливіших війн людства. Для міста Луцька вона – завершення неймовірних страждань, величезних труднощів і надлюдських випробувань, які принесла із собою війна. Цій визначній події передувала героїчна боротьба наших визволителів на фронті і в тилу. У боях за звільнення Луцька воїни віддали найдорожче – життя.

З 1 лютого розгорнула тематичну виставку «А пам’ять священна…» приурочену до 73 -ї річниці визволення Луцька від німецько–нацистських загарбників.   На виставці зібрані книги, збірники матеріалів наукових конференцій, статті із обласних та центральних періодичних видань, довідкові видання, з яких можна  дізнатись про етапи визволення Луцька, тих, хто поліг на полі битви, визволяючи своє місто, тих, хто живе досі серед нас, потребуючи чуйності і уваги .

Світла пам’ять про переможців навіки житиме у наших серцях. Ми завжди згадуватимемо 1810 солдатів і офіцерів, які знайшли спочинок на Меморіалі Слави у Луцьку. Ми не забудемо сотні тисяч воїнів, чий прах покоїться в могилах і обелісках Волині, волинян, які були закатовані окупантами, земляків, які були вивезені на примусові каторжні роботи до Німеччини.

 Історична довідка

2 лютого 1944 року відбулося визволення Луцька від нацистських загарбників у роки Другої світової війни. Цей безсмертний подвиг 73 роки тому здійснили під час Рівненсько-Луцької наступальної операції воїни 7-ої гвардійської кавалерійської дивізії 13-ої армії 1-го Українського фронту, які 1 лютого 1944 року одержали завдання наступати на Луцьк. У ніч на 1 лютого першими в місто ввійшли розвідники 27-го гвардійського кавалерійського полку. Згодом на місто почали наступ інші підрозділи 1-го гвардійського Житомирського кавалерійського корпусу під командуванням генерал-лейтенанта Віктора Баранова. В цій операції відзначився командир взводу гвардії лейтенант Володимир Юдін. На ранок 2 лютого кінногвардійці повністю очистили Луцьк від німецько-нацистських окупантів і на вежі старовинної фортеці встановили прапор 7-ої гвардійської кавалерійської дивізії. Проте найголовніше було утримати місто від контратак фашистів. Ворог намагався повернути Луцьк як важливий стратегічний пункт. Для цього противник силами 175-ї, 143-ї угорських піхотних дивізій, а також кількох поліцейських полків і бойових груп СС із району Торчина 24 лютого перейшов у наступ на Луцьк. У результаті удару переважаючих сил ворога по обороні 121-ї стрілецької дивізії йому вдалося зайняти ряд населених пунктів біля Луцька, а також прорватися на східний берег Стиру північніше і південніше Луцька. Створилась загроза оточення міста. Тому командуючий 13-ою армією генерал Микола Пухов направив кіннотників у район Луцька. 25-го лютого друга гвардійська кавалерійська дивізія разом із 121-ою стрілецькою дивізією почали оборонні бої за утримання Луцька. У боях на підступах до міста воїни проявили високу стійкість і героїзм. Запекла битва розгорнулась на рубежах 181-ої стрілецької дивізії поблизу села Сирники. Імена героїв цієї операції викарбувані на гранітних плитах величного меморіалу Вічної слави, що в центрі міста Луцька, на братських могилах у селах області.